овчина

ОВЧИ́НА, и, ж. Вироблена овеча шкура.

Душно в хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (Головко, II, 1957, 71);

Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто. Воно виявилося підбитим сірою овчиною (Руд., Остання шабля, 1959, 25).

Значення в інших словниках

1. овчина — овчи́на іменник жіночого роду шкура  Орфографічний словник української мови
2. овчина — -и, ж. Вироблена овеча шкура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. овчина — ОВЧИ́НА, и, ж. Вироблена овеча шкура. Душно в хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (А. Головко); Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто. Воно виявилося підбитим сірою овчиною (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах
4. овчина — Овчи́на, -ни ж. 1) Овчина, овечья шкура. 2) мн. Овечья шуба. Із якої се причини вбралась теща у овчини? н. п.  Словник української мови Грінченка