огудиння

ОГУ́ДИННЯ, я, с., збірн. Те саме, що огу́дина.

По грядках кавуни стелять своє огудиння (Коцюб., III, 1956, 45);

Шорстке вусате огудиння сп’ялося на пліт (Стельмах, На.. землі, 1949, 531);

*У порівн. Спочинь! На заступ вірний обіпрись І слухай, і дивись, і не дивуйся. Це ж сам ти вколо зеленню розлився, Огудинням прослався по землі (Рильський, І, 1960, 265).

Значення в інших словниках

1. огудиння — огу́диння іменник середнього роду збірн.  Орфографічний словник української мови
2. огудиння — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. огудиння — -я, с., збірн. Те саме, що огудина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. огудиння — ОГУ́ДИННЯ, я, с., збірн. Те саме, що огу́дина 1. По грядках кавуни стелять своє огудиння (М. Коцюбинський); Шорстке вусате огудиння сп'ялося на пліт (М. Стельмах); * У порівн. Спочинь! На заступ вірний обіпрись І слухай, і дивись, і не дивуйся.  Словник української мови у 20 томах
5. огудиння — ОГУ́ДИНА збірн. (стебла виткої або сланкої рослини — перев. про родину гарбузових), ГУ́ДИНА, ОГУ́ДИННЯ, ГУ́ДИННЯ́, БА́ТІ́Г (одне таке стебло), О́ГУД діал.; ГАРБУЗИ́ННЯ (стебла гарбузів); ОГІРЧИ́ННЯ (стебла огірків).  Словник синонімів української мови
6. огудиння — Огу́диння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. огудиння — Огудиння, -ня с. Стебли арбузовъ, дынь, огурцовъ, тыквъ. Левиц. І. 276.  Словник української мови Грінченка