одеревілий

ОДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до одереві́ти.

*У порівн. І ми всі хвилинку стояли, мов одеревілі (Фр., І, 1955, 267).

Значення в інших словниках

1. одеревілий — одереві́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. одеревілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до одеревіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одеревілий — ОДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до одереві́ти. Одеревіла від болю, від образи, що накотилася так несподівано, дівчина й не ворухнеться (з переказу); * У порівн. І ми всі хвилинку стояли, мов одеревілі (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах