одноособово
ОДНООСОБО́ВО. Присл. до одноособо́вий.
Деякі важливі питання він намагається розв’язувати одноособово (Рад. Укр., 20.III 1963, 2).
Словник української мови (СУМ-11)ОДНООСОБО́ВО. Присл. до одноособо́вий.
Деякі важливі питання він намагається розв’язувати одноособово (Рад. Укр., 20.III 1963, 2).
Словник української мови (СУМ-11)