однопалатник
ОДНОПАЛА́ТНИК, а, ч., розм. Той, хто лікується або відпочиває в одній палаті з ким-небудь.
Гриньов вийшов з палати.., а Онопрій, щоб не залишатись під обстрілом злобних насмішок однопалатників, зібрався на прогулянку сам (Іщук, Вербівчани, 1961, 70).
Словник української мови (СУМ-11)