одностайно
ОДНОСТА́ЙНО. Присл. до односта́йний.
У човнах було все потрібне для довгої мандрівки.. Одностайно ми вирішили їхати на Олексіївський [лиман] (Досв., Вибр., 1959, 432);
Народ збирався [в 1917 році] на велелюдні віча, приймав маніфести і декларації, в яких одностайно висловлював свою волю (Цюпа, Україна.., 1960, 272);
Коли ввійшла Тетяна Максимівна, десятикласники вже всі були за партами і враз одностайно встали (Донч., V, 1957, 349);
Тут так одностайно час проходить, що й на дні мало розділяється (Л. Укр., V, 1956, 54).
Словник української мови (СУМ-11)