одуряючий

ОДУРЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до одуря́ти.

Хтось могутній ходив селом від хати до хати і сіяв одуряючим зіллям (Хотк., II, 1966, 31).

Значення в інших словниках

1. одуряючий — ОДУРЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який одуряє. Хтось могутній ходив селом від хати до хати і сіяв одуряючим зіллям (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах