одяга
ОДЯ́ГА, и, ж., діал. Одяг.
Оба хлопи гляділи на свого пана капрала недовірчиво [недовірливо]; зміняти своєї одя́ги вони не гадали (Ков., Тв., 1958, 40);
На покуті.. лежав окраєць черствої остюкуватої паляниці, на полиці — вчорашній пісний борщ, на жердочці — старенька, полатана одяга (Л. Янов., І, 1959, 141).
Словник української мови (СУМ-11)