одітий
ОДІ́ТИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оді́ти.
На порозі показався статний, ладно одітий парубок з кошелем за плечима (Фр., І, 1955, 159);
Твої ліси у серпні бачив я, у лист рясний по-літньому одіті (Гонч., Вибр., 1959, 265).
Словник української мови (СУМ-11)