озватися —
[озватиес'а] , оузвус'а, -вес':а, -вец':а, -веимос'а, -веитес'а, оузвуц':а; нак. -вис'а, оузв'іц':а
Орфоепічний словник української мови
озватися —
див. озиватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
озватися —
ОЗВА́ТИСЯ див. озива́тися.
Словник української мови у 20 томах
озватися —
(і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? ..
Фразеологічний словник української мови
озватися —
ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ рідше. — Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш..
Словник синонімів української мови
озватися —
Озва́тися, див. озива́тися
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
озватися —
Озива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. озватися, -звуся, -вешся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. Н. П. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума.
Словник української мови Грінченка