окидати

ОКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех., перев. з словами зором, поглядом, очима і т. ін. Оглядати, обдивлятися.

Хлопці.. вийшли з зали, окидаючи її скоса очима (Н.-Лев., І, 1956, 337);

Нагорний окинув безмірне, всіяне зорями плесо і чомусь зітхнув (Стельмах, І, 1962, 458);

Окину бувало оком оте поле — здавалось би: що в ньому за зміна?.. А очі на неї інакше вже дивляться, бо не панська вона тепер, а наша, народна (Мур., Бук. повість, 1959, 127);

Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (Гончар, Новели, 1954, 90).

◊ Окида́ти (оки́нути) ду́мкою — думати, обдумувати.

Спокійно окинув думкою: — Ні, тепер уже ніщо не стане на заваді… (Вас., II, 1959, 101);

Скі́льки о́ком оки́неш див. о́ко¹.

Значення в інших словниках

1. окидати — окида́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. окидати — -аю, -аєш, недок., окинути, -ну, -неш, док., перех., перев. зі сл. зором, поглядом, очима і т. ін. Оглядати, обдивлятися. Окидати думкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окидати — ОКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКИ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що, перев. зі сл. зором, поглядом, очима і т. ін. Оглядати, обдивлятися. Князь окинув оком старця, і його вразили блискучі страшні чорні очі (І.  Словник української мови у 20 томах
4. окидати — окида́ти / оки́нути ду́мкою. Роздумувати над чимсь, обдумувати, обмірковувати щось. Спокійно окинув думкою: — Ні, тепер уже ніщо не стане на заваді… (С. Васильченко). окида́ти / оки́нути о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) кого, що, де.  Фразеологічний словник української мови
5. окидати — ОГЛЯ́НУТИ (ОБГЛЯ́НУТИ) (подивитися на кого-, що-небудь, послідовно переводячи погляд з одного на іншого, з однієї частини на іншу), ОБДИВИ́ТИСЯ, ОБГЛЕ́ДІТИ (ОГЛЕ́ДІТИ рідше), ОЗИРНУ́ТИ (ОБЗИРНУ́ТИ рідше), ОКИ́НУТИ, ПРОВЕСТИ́, ПРОБІ́ГТИ, ПРОЙТИ́СЯ...  Словник синонімів української мови
6. окидати — Окида́ти, -да́ю, -єш сов. в. окинути, -ну, -неш, гл. Окидывать, окинуть. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих, скрізь ярим оком окидає. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка