Словник української мови в 11 томах

окладник

ОКЛА́ДНИК, а, ч., іст. Той, хто обкладає податком.

Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 109).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. окладник — окла́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. окладник — -а, ч. 1》 іст. Той, хто обкладає податком. 2》 зах. буркун II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окладник — ОКЛА́ДНИК, а, ч., іст. Службовець, який визначав суму податку. Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. окладник — Окладник, -ка м. = раст. буркун. Вх. Пч. І. 11.  Словник української мови Грінченка