окликати

ОКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Називати кого-небудь на ім’я або покликом привертати до себе його увагу.

— Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид (Мирний, III, 1954, 237);

Мама, окликаючи Юру, пройшла до кухні (Смолич, II, 1958, 77);

Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навіть (Стар., Облога.., 1961, 77).

2. неперех., церк. Оголошувати, оглашати.

Значення в інших словниках

1. окликати — оклика́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. окликати — див. кликати  Словник синонімів Вусика
3. окликати — -аю, -аєш, недок., окликнути, -ну, -неш, док. 1》 перех. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу. 2》 неперех., церк. Оголошувати, оглашати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окликати — ОКЛИ́КАТИ див. оклика́ти. ОКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, і ОКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док. 1. кого. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу. – Христе! Христино!...  Словник української мови у 20 томах
5. окликати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою...  Словник синонімів української мови