окроплений
ОКРО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окропи́ти.
Перед очима Анатолія все ще стояло то усміхнене, то окроплене слізьми обличчя Клари… (Руд., Остання шабля, 1959, 498);
*Образно. Косарю, брате мій! Дзвінка твоя коса, А голос молодий, окроплений росою, Пливе, розходячись, під теплі небеса (Рильський, Поеми, 1957, 24);
// окро́плено, безос. присудк. сл.
З релігійним благословенством окроплено машину.. і всіх присутніх святою водою (Фр., II, 1950, 367).
Словник української мови (СУМ-11)