омах
О́МАХ, у, ч., рідко. Спалах, язик (полум’я, вогню).
*Образно. Безсмертний стяг — злітає над світами Високий омах чистого вогню! (Бажан, Вибр., 1940, 111);
На устах знайомих усмішка тепліє, від радісних видінь в цей час, коли зорі вогненний омах змиває з обрію нічну холодну тінь (Мур., Багаття, 1940, 38).
Словник української мови (СУМ-11)