омежований
ОМЕЖО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до омежува́ти.
— Простір без кінця, без краю.. І нічого ясного, добре омежованого не вхопить в тому мряковитому просторі моє око (Н.-Лев., І, 1956, 584).
Словник української мови (СУМ-11)ОМЕЖО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до омежува́ти.
— Простір без кінця, без краю.. І нічого ясного, добре омежованого не вхопить в тому мряковитому просторі моє око (Н.-Лев., І, 1956, 584).
Словник української мови (СУМ-11)