описка

О́ПИСКА, и, ж., спец. Бура від окисів заліза глина, яку ремісники-гончарі використовували як фарбу.

Місцеві майстри користувалися невеликим числом фарб: білою (побілка), жовтою (вохра), цеглястою (червінь) та коричневою (описка) (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 68).

ОПИ́СКА, и, ж. Помилка в написаному тексті (перев. через неуважність).

Кожна описка Толстого — це вже деталь творчого життя одного з російських геніїв (Кундзич, Діези.., 1956, 35).

Значення в інших словниках

1. описка — о́писка іменник жіночого роду бура опи́ска іменник жіночого роду помилка  Орфографічний словник української мови
2. описка — I оп`иска-и, ж. Помилка в написаному тексті (перев. через неуважність). II `описка-и, ж., спец. Бура від оксиду феруму глина, яку ремісники-гончарі використовували як фарбу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. описка — ОПИ́СКА, и, ж. Помилка в написаному тексті (перев. через неуважність). Кожна описка Толстого – це вже деталь творчого життя одного з російських геніїв (О. Кундзич). О́ПИСКА, и...  Словник української мови у 20 томах
4. описка — ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКА розм., ПРОВИ́НА розм., ЛЯ́ПСУС книжн. розм., АБЕРА́ЦІЯ книжн., БЛУД діал.; НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД (ЗАБЛУ́ДА) розм.  Словник синонімів української мови
5. описка — Описка, -ки ж. У горшечниковь: красильное вещество — болотная бобовая желѣзная руда. Вас. 182.  Словник української мови Грінченка