ополчати

ОПОЛЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЛЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.

1. заст., уроч. Озброювати для війни з ким-небудь; створювати ополчення (у 1 знач.) з кого-небудь.

— Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 26).

2. перен., рідко. Підбурювати, настроювати проти кого-, чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. ополчати — ополча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ополчати — -аю, -аєш, недок., ополчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 заст., уроч.Озброювати для війни з ким-небудь; створювати ополчення (у 1 знач.) з кого-небудь. 2》 перен., рідко. Підбурювати, настроювати проти кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ополчати — ОПОЛЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЛЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, що, заст., уроч. Озброювати для війни з ким-небудь; створювати ополчення (у 1 знач.) з кого-небудь. – Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (О. Полторацький).  Словник української мови у 20 томах
4. ополчати — ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти.  Словник синонімів української мови