опростаний
ОПРО́СТАНИЙ, а, е, діал.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до опро́стати.
Обминувши опростаних коней, вояки мчали за своїм молодим отаманом туди, де Силантій Дрозд, уже перевиснувши в сідлі, замахнувся і пересік шаблею волосяний аркан… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 199).
2. у знач. прикм. Просторий, вільний (про одяг).
Гетьманський одяг на ньому чомусь саме сьогодні помітно збільшився, висів опростаний, як ризи на схудлому попові (Ле, Наливайко, 1957, 413).
Словник української мови (СУМ-11)