освячений

ОСВЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освяти́ти.

Сухі трави, чорнобривці й мак, освячений на спаса, — дарують хаті степові пахощі (Ю. Янов., І, 1958, 176);

Знали [люди], що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирає її назад, у свою власність. Ниву, освячену працею рук дідів та унуків (Коцюб., II, 1955, 81).

Значення в інших словниках

1. освячений — освя́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. освячений — [осв’ачеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. освячений — -а, с. Дієприкм. пас. мин. ч. до освятити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. освячений — ОСВЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до освяти́ти. Сухі трави, чорнобривці й мак, освячений на Спаса, – дарують хаті степові пахощі (Ю. Яновський); Знали [люди], що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирає її назад, у свою власність.  Словник української мови у 20 томах
5. освячений — Освя́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)