осудний

ОСУ́ДНИЙ, а, е, книжн., рідко. Те саме, що осу́дливий 1.

— Мені боязно вимовити слово осудне (Ю. Янов., II, 1958, 63).

∆ Осу́дний стан, юр. — стан, у якому особа, що вчинила злочин, здатна усвідомлювати свої дії і нести за них відповідальність.

Значення в інших словниках

1. осудний — осу́дний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. осудний — -а, -е, книжн., рідко. Те саме, що осудливий 1). Осудний стан юр. — стан, у якому особа, що вчинила злочин, здатна усвідомлювати свої дії та нести за них відповідальність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осудний — ОСУ́ДНИЙ, а, е. 1. Те саме, що осу́дливий 1. – Мені боязно вимовити слово осудне (Ю. Яновський). 2. юр. Здатний усвідомлювати свої дії і нести за них відповідальність. Лікарі повинні встановити, чи є Піночет осудним (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. осудний — Осу́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)