отарка

ОТА́РКА, и, ж. Зменш. до ота́ра.

*Образно. Отарка молоденьких лип загородилася високою сосною (Ю. Янов., Мир, 1956, 144);

З-за Ільницького кряжа з’явилися невеликі отарки хмарок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 212).

Значення в інших словниках

1. отарка — -и, ж. Зменш. до отара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. отарка — ОТА́РКА, и, ж. Зменш. до ота́ра. Отарка овець пасеться на узгір'ї; * Образно. Отарка молоденьких лип загородилася високою сосною (Ю. Яновський); З-за Ільницького кряжа з'явилися невеликі отарки хмарок (С. Чорнобривець).  Словник української мови у 20 томах
3. отарка — Отарка, -ки, отарочка, -ки ж. ум. отъ отара.  Словник української мови Грінченка