оттомани
ОТТОМА́НИ, ів, мн. (одн. оттома́н, а, ч.; оттома́нка, и, ж.), іст. Те саме, що осма́ни.
А знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Рильський, III, 1961, 241).
Словник української мови (СУМ-11)