ощадний

ОЩА́ДНИЙ, а, е.

1. Те саме, що оща́дливий.

Все село уважало його за найпоряднішого парубка, за чесного, працьовитого й ощадного (Фр., V, 1951, 173);

Як довго він збирав по шелягу багатство! Та й тепер він обережно ощадний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).

2. Пов’язаний із зберіганням заощаджень, вкладів.

— Що вони там рахують? — шепотить Хо, прислухаючись. — Еге, ось що — касу ощадну заложили (Коцюб., І, 1955, 173);

Іван Юхимович дістав із кишені ощадну книжку (Руд., Остання шабля, 1959, 572).

Значення в інших словниках

1. ощадний — (який зберігає те, що має) бережливий, ощадливий, (живе з розрахунком) економний, діал. кукібний.  Словник синонімів Полюги
2. ощадний — оща́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. ощадний — Ощадливий, економний; (- касу) г. щадничий; ід. ОЩАДНА КАСА, щадниця.  Словник синонімів Караванського
4. ощадний — див. бережливий  Словник синонімів Вусика
5. ощадний — -а, -е. 1》 Те саме, що ощадливий. 2》 Пов'язаний із зберіганням заощаджень, вкладів. Ощадна каса — кредитна установа, призначена переважно для залучення грошових заощаджень та вільних коштів громадян, за якими виплачуються проценти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ощадний — ОЩА́ДНИЙ, а, е. 1. Те саме, що оща́дливий. Все село уважало його за найпоряднішого парубка, за чесного, працьовитого й ощадного (І. Франко); Як довго він збирав по шелягу багатство! Та й тепер він обережно ощадний (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
7. ощадний — ОЩА́ДЛИВИЙ (який бережно витрачає що-небудь, сприяє економії), ОЩА́ДНИЙ, БЕРЕЖЛИ́ВИЙ, ЕКОНО́МНИЙ, ЗАОЩА́ДЛИВИЙ, ЩАДЛИ́ВИЙ рідше, КУКІ́БНИЙ діал., КУКІ́БЛИВИЙ діал. Ні, він не скупий, — він тільки ощадливий (І.  Словник синонімів української мови
8. ощадний — Оща́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ощадний — Ощадний, -а, -е Бережливый, экономный.  Словник української мови Грінченка