павітер
ПА́ВІТЕР, тру, ч., рідко.
1. Слабкий вітер; вітерець.
Як живчик, як жилка тривожна, Прокреслиться павітер (Бажан, І, 1946, 73).
2. Вітер змінних напрямків.
Павітер дме там у височині, обриваючи біле галуззя розквітлих вишень (Ю. Янов., І, 1954, 262).
Словник української мови (СУМ-11)