паполома
ПАПОЛО́МА, и, ж., заст. Попона.
Був паполомою волоською покритий Гарячий кінь його (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 227);
*Образно. Борис, хоробрий Вячеславич, у бою загинув в ті роки, і зелену паполому трави заплели над ним біля ріки (Забіла, У.. світ, 1960, 166).
Словник української мови (СУМ-11)