паровозний
ПАРОВО́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до парово́з.
В’ється дим, як сива хмарка, з паровозної труби (Забіла, Промені, 1951, 58);
Голоси їх заглушив своїм криком паровозний гудок (Гончар, II, 1959, 311);
// Признач. для стоянки, ремонту і т. ін. паровозів.
Вертаючись оце з роботи, з паровозного депо, на вокзалі наткнувся [Костюк] на сутичку артилеристів.. з гайдамаками (Головко, II, 1957, 527);
// Який обслуговує паровоз, працює на паровозі.
Їм назустріч від куреня йде людина в одежі паровозного машиніста (Ю. Янов., І, 1954, 236).
Словник української мови (СУМ-11)