парші

ПА́РШІ, ів, мн. (одн. па́рша, і, ж.).

1. Заразне шкірне захворювання людини, при якому на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з’являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цісї хвороби.

До дитячих заразних хвороб шкіри, волосся і нігтів належать парші, стригучий лишай і короста (Шк. гігієна, 1954, 324);

На одно око сліпа [Солоха], від паршів волосся повилазило (Кв.-Осн., II, 1956, 211).

◊ Па́рші намина́ти — бити.

У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе (Котл., І, 1952, 163).

2. Заразне грибкове захворювання тварин, яке найчастіше вражає голову, вуха, лапи, ноги.

3. Те саме, що па́рша 1.

Значення в інших словниках

1. парші — па́рші множинний іменник заразне шкірне захворювання людини; заразне грибкове захворювання тварин; захворювання сільськогосподарських рослин  Орфографічний словник української мови
2. парші — -ів, мн. (одн. парша, -і, ж.). 1》 Інфекційне шкірне захворювання людини, за якого на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з'являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цієї хвороби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парші — Шолудь, пархі  Словник чужослів Павло Штепа
4. парші — ПА́РШІ, ів, мн. (одн. па́рша, і, ж.). 1. Заразне шкірне захворювання людини, при якому на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з'являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цієї хвороби.  Словник української мови у 20 томах
5. парші — намина́ти / нам’я́ти па́рші кому, грубо. Бити, карати кого-небудь. У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе (І. Котляревський).  Фразеологічний словник української мови
6. парші — ПА́РШІ (захворювання людини, тварин), ПА́РША, ПА́РХИ, ШО́ЛУДІ розм. Від паршів волосся повилазило, і голова голісінька, як долоня (Г. Квітка-Основ'яненко); — Бив (Швець) його правилом у тім'я.. От які поробив пліші, так, гейби пархи.. з'їли (Лесь Мартович); Виводити дітям шолуді.  Словник синонімів української мови
7. парші — Па́рші, -шів, -шам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. парші — Парші, -шів м. мн. = пархи. (см. парх 1). Тішиться, як жид паршами. Ном. № 2596.  Словник української мови Грінченка