паспортизований
ПАСПОРТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до паспортизува́ти.
Художні тексти [хрестоматії з української народної творчості] "паспортизовані", тобто зазначено, коли, де й від кого вони записані, з якого джерела перенесені до посібника (Вітч., 1, 1961, 202).
Словник української мови (СУМ-11)