пацьорки
ПАЦЬО́РКИ, рок, мн. (одн. пацьо́рка, и, ж.), діал.
1. тільки мн. Намисто.
Знайшовся подарунок і для Настиної матері — царгородська парча на керсетку і бірюзові пацьорки з Афона (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60).
2. Мотузки, нитки, шнурки, пасма і т. ін.
Великі пацьорки спускалися на вуха кучерями (Мирний, III, 1954, 154);
У Каленика Романовича фруктових дерев не було перед дімочком, замість цього росла плакуча верба з довгими-довгими пацьорками (Сенч., На Бат. горі, 1960, 26);
Пацьорки від фартуха; Зв’язати пацьоркою;
// Торочки.
Нахмурилась [Тетяна], почала швидко швидко перебирати пацьорки на хустці (Вас., II, 1959, 103);
// Обірвані кінці, частини тканини.
Одягнені вони були в якесь дрантя з чужого плеча, на головах мали повстяні капелюхи з м’якими крисами, що звисали вниз пацьорками (Кол., Терен.., 1959, 53);
В тунелі шипіли недоглянуті, в пацьорках перфораторні шланги від компресорів (Ле, Міжгір’я, 1953, 189).
Словник української мови (СУМ-11)