певен

ПЕ́ВЕН, вна, вне, у знач. присудк. сл. Бути упевненим.

Мені не хочеться навіть думати, що той збірник вийде без Вашої [О. Кобилянської] праці, яка, я певен у тому, надасть йому велику вартість (Коцюб., III, 1956, 242);

Рак певен, що на світі все не так іде, Бо сам назад, а не вперед бреде (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 148).

Значення в інших словниках

1. певен — пе́вен абревіатура незмінювана словникова одиниця у значенні присудкового слова  Орфографічний словник української мови
2. певен — (крок) твердий, чіткий; (факт) достеменний, безсумнівний, вірогідний; (день) визначений; (за кого) спокійний, впевнений; (чоловік) вірний, надійний, незрадливий; (успіх) ґарантований, забезпечений; (крах) неминучий; (час) якийсь, деякий.  Словник синонімів Караванського
3. певен — -вна, -вне, у знач. присудк. сл. Бути упевненим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. певен — ПЕ́ВЕН, вна, вне, у знач. пред. Бути упевненим. Мені не хочеться навіть думати, що той збірник вийде без Вашої [О. Кобилянської] праці, яка, я певен у тому, надасть йому велику вартість (М. Коцюбинський); Рак певен, що на світі все не так іде, Бо сам назад, а не вперед бреде (Л. Дмитерко).  Словник української мови у 20 томах
5. певен — УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ) у кому, чому, перев. з спол. що (який має тверде переконання щодо когось, чогось), ПЕРЕКО́НАНИЙ, ПЕ́ВНИЙ (ПЕВЕН). В порядності Грицька Тимоха був упевнений, бо знав його змалку (А.  Словник синонімів української мови
6. певен — Пе́вен, пе́вна, пе́вне = пе́вний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. певен — Пе́вен, -вна, -не = певний. Як що зробиш, парубче, своє діло як слід, — тоді я буду певен і знатиму, що все у гаразді.  Словник української мови Грінченка