перевитий
ПЕРЕВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переви́ти.
На труні червоноармійця стояв кулемет. Він був перевитий червоними стрічками (Донч., VI, 1957, 99);
А що ті зачіси на голові [у француженки], то й не списати пером які: .. і звиті і перевиті (Вовчок, І, 1955, 374);
*Образно. Хороше обличчя, люб’язна розмова, перевита жартами, хист до танців — .. все слугувало йому на користь (Мирний, III, 1954, 190);
// переви́то, безос. присудк. сл.
Може, й справді не поллється кров? Непотрібними стануть одразу ні колючі оці дроти, якими перевито все поле, ні закладені в землю фугаси (Гончар, II, 1959, 406).
Словник української мови (СУМ-11)