переволікати

ПЕРЕВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш; мин. ч. переволі́к, локла́, ло́; док., перех. Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця на інше.

— Нічого Явдосі робити, поволокла його [сотника] самотужки у хату і як переволокла на друге місце, він і застогнав..! (Кв.-Осн., II, 1956, 202);

*Образно. Він повз. Падав на живіт, простягав уперед руки, спирався на лікті й переволікав уперед своє важке, неслухняне, мов чуже тіло (Загреб., Європа 45, 1959, 15).

Переволіка́ти (переволокти́) но́ги через що — важко переступати або перелазити через що-небудь.

Через стінку переволік свої довгі ноги Петренко, потім зв’язківець з своїм апаратом (Голов., Тополя.., 1965, 343).

Значення в інших словниках

1. переволікати — переволіка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. переволікати — -аю, -аєш, недок., переволокти, -очу, -очеш; мин. ч. переволік, -локла, -локло; док., перех. Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця на інше.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. переволікати — ПЕРЕВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш; мин. ч. переволі́к, локла́, ло́; док., кого, що. Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця на інше.  Словник української мови у 20 томах
4. переволікати — Переволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. переволокти, -лочу, -че́ш, гл. Перетягивать, перетянуть, перетаскивать, перетащить.  Словник української мови Грінченка