перегнутий
ПЕРЕ́ГНУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перегну́ти.
В боковій кишені піджака намацав [Береза] десять карбованців, двічі перегнутих (Томч., Готель.., 1960, 267);
У воротях показався сухий, перегнутий утроє панок (Мирний, І, 1949, 252);
// пере́гну́то, безос. присудк. сл.
Так усе [металові конструкції] переплетено, перегнуто, погнуто (Вишня, І, 1956, 337).
2. у знач. прикм. Який перегнувся.
Брати зупинилися біля одного перегнутого шевця, який сидів на довбаному стільчику (Стельмах, II, 1962, 155).
Словник української мови (СУМ-11)