перегороджений
ПЕРЕГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перегороди́ти.
Хати Кайдашенків стояли дуже близько одна коло одної, а їх городи були перегороджені тільки поганеньким тином (Н.-Лев., II, 1956, 370);
Тут, де Борислав, була колись турецька фортеця.., а весь Дніпро був перегороджений залізними ланцюгами (Гончар, II, 1959, 316);
// перегоро́джено, безос. присудк. сл.
Підходять королівські слуги до віконця, віконце перегороджено залізом (Укр.. казки, легенди.., 1957, 213).
2. у знач. прикм. Розділений на частини.
Дві товаришки з її бригади, з якими вона мешкала за стіною, у перегородженому бараці, були дома (Коцюба, Нові береги, 1959, 450).
Словник української мови (СУМ-11)