перекидом
ПЕРЕ́КИДОМ, ПЕРЕ́КИДЬКИ, присл., розм. Перекидаючись, звичайно через голову.
Не вдержався, — грудкою вилітаєш із санчат і летиш перекидом по кризі та об берег тільки — грюк! (Вишня, II, 1956, 294);
Парубки в личаках, а таке витівають, що земля стугонить. Стрибають через вогонь і просто, і перекидьки. Яких тільки викрутасів не роблять! (М. Ол., Леся, 1960, 17).
◊ Світ іде́ (пішо́в) пере́кидом (пере́кидьки) у когось — запаморочилась голова, потьмарився розум у кого-небудь.
Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (Сенч., Опов., 1959, 110).
Словник української мови (СУМ-11)