перекочуватися
ПЕРЕКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.
1. Котитися, обертаючись навколо своєї осі, з місця на місце або на інше місце.
На чистих яблуках і сливах.. бриніли найчистіші дощові краплини, вилискуючи й перекочуючись з плоду на плід і падаючи на землю (Довж., І, 1958, 95);
Дзвенить у пустелі навколо нього вітер, перекочується пісок (Ю. Янов., II, 1958, 20);
При перевезенні шин їх установлюють у кузові вертикально і добре ув’язують, щоб вони не перекочувались під час руху (Підручник шофера.., 1960, 246);
*Образно. Краплини надії перекочуються і гаснуть у вогких куточках очей (Стельмах, І, 1962, 21);
// на чому, в чому. Пересуватися разом з круглим предметом, що котиться з місця на місце.
Друзі.. показували Шевченкові китайського штукаря-акробата, який жонглював чотирма тарілками, перекочуючись по землі на величезній дерев’яній кулі (Тулуб, В степу.., 1964, 55);
// Робити обертальні рухи, котитися з боку на бік, з місця на місце, на інше місце.
Дуже боліла нога. "Вивихнув".. Подумав [Біда] і вирішив спробувати.. покотитись.. Не сказав би, по чому котитися легше: стернею чи накачаним у колію шляхом.. І тут і там не моріг, що ним колись перекочувався в саду (Трубл., І, 1955, 52);
— Підождіть, я вам постелю, — похопилася Одарка і хутко помостила подушку до стіни, а піл заслала рядниною. Стара не перелізла — перекотилася на те лігво (Мирний, III, 1954, 131);
// Швидко пересуватися, нагадуючи рух кулі, що котиться.
Їжаки, як смеркне, перекочуються там таємничими клубками (Донч., IV, 1957, 105);
*Образно. Землевпорядник Дар’їн опецькувато перекочувався з одного кутка табору на другий (Ле, Міжгір’я, 1953, 237);
// у сполуч. із сл. очі. Міняти напрямок погляду.
Під неспокійними повіками управителя роблено сміються і перекочуються з кутка в куток злорадні очі (Стельмах, І, 1962, 463);
// Міняти своє місцеположення на небосхилі (про небесні світила).
— Ви лежите, над вами зорі миготять і перекочуються по небі (Ю. Янов., II, 1958, 135);
Сонце вже перекотилося за верби й осокори і чітко малювало рухливі верховини у знов посинілому небі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 116);
// Пересуваючись з місця на місце, мерехтіти, блискати (про світло, тінь і т. ін.).
Під ногами перекочувалися й дзюркотіли по землі хибкі місячні плями (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 339);
Навкруги перекотилися тіні, заіскрилася долина (Стельмах, І, 1962, 216);
// через кого — що. Котитися, обертаючись навколо своєї осі, через яку-небудь перепону, через якийсь простір, перевертаючись з боку на бік; перевалюватися через когось, щось.
Перестрибує [Дем’ян] останній десяток кроків і перекочується через бруствер в окоп (Смолич, Мир.., 1958, 160);
От спіткнувся Марусяк.., одно коліно підігнулося, і він упав. В розмаху ледве не перекотився через нього Андрій, але утримався (Хотк., II, 1966, 200).
2. Пересуватися на колесах з одного місця на інше (про віз, бричку, екіпаж і т. ін.).
3. Рухатися силою течії, вітру і т. ін. з місця на місце, на інше місце.
На небі копичаться хмари.. Чорними клубами перекочуються і спішать, спішать, спішать… (Хотк., II, 1966, 89);
За крок, перед очима, тьмяним оливом перекочувалась вода (Коз., Вибр., 1947, 107);
// через що. Текти, пересуватися через яку-небудь перепону, через якийсь простір.
В тому разі, коли долину ріки перегороджує поріг із стійких порід, вода перекочується через нього і падає прямовисно, утворюючи водоспад (Курс заг. геол., 1947, 105);
Хвиля перекотилася через голову, Вихор отямився (Кучер, Чорноморці, 1956, 59);
*Образно. Довжелезна колона комонників, мов річка, стиснута в берегах, чвалом пливе, поминаючи самітні могили, перекочуючись через горби (Добр., Очак. розмир, 1965, 228);
// перен. Хвилеподібно рухатися під шкірою.
М’язи його перекочувалися під засмаглою шкірою, ніби й справді залізні чи принаймні гумові (Коз., Блискавка, 1962, 77);
Щелепи контрадмірала стискуються, і під шкірою, на щоках, перекочуються м’язисті жовна (Кучер, Чорноморці, 1956, 172).
4. Розноситися, поширюватися перекотисто, розлягатися подібно до хвиль (про звуки).
Я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюкотом і гине тихим акордом в плюскоті зливи (Коцюб., І, 1955, 178);
Гуркотить, перекочується небом артилерійська канонада, здригається земля від вибухів (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 28);
Короткий, як подих, але густий і соковитий гомін перекотився класом (Смолич, І, 1947, 25);
// безос.
Лункий пласт шуму нагло осунувся в тишу.. Перекотилось луною, завмерло… (Гончар, III, 1959, 338).
5. тільки док. Те саме, що мину́тися.
Котилися сльози людські горами, йшов плач великий шумом верхів — а все гадалося: чей же [може] промине.. А воно не проминуло, не перекотилося, лиш упало лихо на Марусякову хату й запалило її (Хотк., II, 1960, 89);
Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда… (Рильський, II, 1960, 128).
6. тільки недок. Пас. до переко́чувати 1-3.
Словник української мови (СУМ-11)