перемитий
ПЕРЕМИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переми́ти.
На широкому столі.. стояли стакани після чаю, ще не перемиті (Н.-Лев., IV, 1956, 50);
Дуб-зимняк уперто не віддає навіть висохле, перемите осінніми дощами, зігнуте морозами листя (Жур., Вечір.., 1958, 49);
// переми́то, безос. присудк. сл.
Вася лягає тільки тоді, коли весь посуд перемито (Собко, Скеля.., 1961, 22).
2. у знач. прикм. Чистий, вимитий.
Біля неї стояла миска з перемитим пшоном, покришене сало на сковороді (Л. Янов., І, 1959, 419);
Підземні джерела тихо ворушать і викидають з дна чисті, перемиті, блискучі піщинки (Тют., Вир, 1964, 227).
◊ Як (мов, немо́в, на́че і т. ін.) переми́тий — уживається для вираження високої якості кого-, чого-небудь; дуже хороший, один кращий від іншого.
Гарнеє житце, помнож його боже! Колос, немов перемитий (Манж., Тв., 1955, 54);
[Роман:] Хіба я на те їх доглядаю, щоб хтось узяв та запаскудив? У мене коники, сам бачиш, як перемиті (Мам., Тв., 1962, 473).
Словник української мови (СУМ-11)