перем’ятий

ПЕРЕМ’Я́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перем’я́ти.

По всій висоті стирчав із землі перем’ятий, знівечений метал, здеформована важка зброя (Гончар, III, 1959, 421);

*Образно. Все вмісти в душі: — і м’яту, і Європу перем’яту (Тич., II, 1957, 7).