перепурхувати

ПЕРЕПУ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Пурхаючи, перелітати з місця на місце (про птахів, метеликів і т. ін.).

З карниза на карниз весело перепурхували голуби (Логв., Літа.., 1960, 243);

І не зчується, не охаменеться [Павло] сам — обудить [збудить] його, як що перепурхне або шелесне (Вовчок, І, 1955, 171);

// перен. Передаватися від одних людей до інших (про вісті, чутки і т. ін.).

Вони [звістки] перепурхували, як птахи, на велику відстань, вони ширилися по окупованій території зі швидкістю радіо (Ю. Янов., II, 1954, 22);

*У порівн. Іна йшла легко,.. не перестрибуючи, а нібито перепурхуючи через щілини (Шовк., Починається юність, 1938, 247).

Значення в інших словниках

1. перепурхувати — перепу́рхувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перепурхувати — див. літати; пурхати  Словник синонімів Вусика
3. перепурхувати — -ую, -уєш, недок., перепурхнути, -ну, -неш, док. Пурхаючи, перелітати з місця на місце (про птахів, метеликів і т. ін.). || перен. Передаватися від одних людей до інших (про вісті, чутки і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перепурхувати — ПЕРЕПУ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Пурхаючи, перелітати з місця на місце (про птахів, метеликів і т. ін.). З карниза на карниз весело перепурхували голуби (В.  Словник української мови у 20 томах