пересуджувати

ПЕРЕСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех.

1. Недоброзичливо детально обговорювати чию-небудь поведінку, чиїсь дії, вчинки і т. ін.

В темній кімнаті ще довгенько дзигорили [дзижчали] матушки, пересуджуючи сусід, але й вони потомились (Н.-Лев., III, 1956, 116);

В хаті вдови Чемерьової зібралося багато дівчат на посиденьки.. Пересудили, перебрали всіх своїх товаришок, що пішли на досвітки в другі хати (Григ., Вибр., 1959, 39).

2. Судити ще раз, повторно.

— Побачать начальники, що не поступаємось, і візьмуть собі в голову: мабуть, суд не по правді — треба пересудити (Гр., II, 1963, 148).

Значення в інших словниках

1. пересуджувати — пересу́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пересуджувати — див. ганьбити; переробляти  Словник синонімів Вусика
3. пересуджувати — -ую, -уєш, недок., пересудити, -суджу, -судиш, док., перех. 1》 Недоброзичливо детально обговорювати чию-небудь поведінку, чиїсь дії, вчинки і т. ін. 2》 Судити ще раз, повторно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пересуджувати — ПЕРЕСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., кого. 1. Недоброзичливо детально обговорювати чию-небудь поведінку, чиїсь дії, вчинки і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. пересуджувати — ПЕРЕСУ́ДЖУВАТИ кого, що (детально, часто недоброзичливо обговорювати чиїсь вчинки, поведінку тощо), СУДИ́ТИ розм., СУДА́ЧИТИ про кого-що і без додатка, розм. рідше, СУДИ́ТИ-ГУ́ДИТИ фольк., СЛЕБЕЗУВА́ТИ (СЛЕБІЗУВА́ТИ) про кого-що, розм.  Словник синонімів української мови