перетикати
ПЕРЕТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., розм. Потикати все або багато чого-небудь.
А я тую багатую терном перетичу. А вбогую хорошую до себе прикличу (Чуб., V, 1874, 38).
ПЕРЕТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКНУ́ТИ і діал. ПЕРЕТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. розм. Утикати, устромляти що-небудь ще раз, повторно або заново, по-іншому.
2. діал. Перетинати.
Кажуть мені річку брести Широкую та глибокую. Ніяк єї [її] не перебрести, Ні перетикнути (Чуб., V, 1874, 548).
ПЕРЕТИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док.
1. Ткати по основі утоком, щоб утворився певний візерунок.
2. тільки док. Поткати, виткати все або багато чого-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)