переїди
ПЕРЕ́ЇДИ, ів, мн.
1. Недоїдені тваринами залишки корму (сіна, соломи і т. ін.); з’їди.
Він навіть почутив гарячий од сонця ярмарковий дух куряви, возів, коліс, пахощі од трави та переїдів сіна на возах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 11);
Баба взяла в руки налигач, підвела воли до воза, де лежали вчорашні переїди, і пішла до клуні (Михайло Стельмах, I, 1962, 425).
2. Залишки їжі, страви; об’їдки.
Багатші дзьобали виноград — хто з хустини, хто з кашкета, і, об’ївши грону [гроно], або складали переїди до гурту на вікно, або кидали через голову (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 150).
Словник української мови (СУМ-11)