пилиночка
ПИЛИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пили́на.
Байдуже їм [зорям], що робиться на землі; тихо, мов потухаючі іскорки, лягає той світ на мерзлу грудку, відбиває [відбивається] сизим сяйвом на невеличких пилиночках снігу (Мирний, III, 1954, 22).
До пили́ночки — нічого не залишаючи, все цілком.
— Скільки у кого є хліба, знесім увесь до зерна і до пилиночки (Кв.-Осн., II, 1956, 126);
Ні (ані́) пили́ночки — те саме, що Ні (ані́) пили́ни ( див. пили́на).
[Варка:] Тут борошна ані пилиночки; нікому зерна віднести до млина: Зінько заслаб (Кроп., II, 1958, 202);
— А що ж ми будемо їсти, коли в хаті не буде ні кришечки, а в коморі ні пилиночки? — Василина вибухає новими прокльонами, і на її очах з’являються сльози (Стельмах, І, 1962, 228);
Пили́ночці не дава́ти (не да́ти) упа́сти (сі́сти і т. ін.) — те саме, що Пили́ні не дава́ти (не да́ти) упа́сти (сі́сти і т. ін.) ( див. пили́на).
Що божий день — купала [княгиня дочку], Рано спати клала І пилиночки [пилиночці] на неї Впасти не давала (Шевч., II, 1963, 28).
Словник української мови (СУМ-11)