Словник української мови в 11 томах

писаний

ПИ́САНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до писа́ти.

На ньому [столику] лежали звої нотного паперу.. і ще якісь дрібно писані порізнені листки (Л. Укр., III, 1952, 582);

З коня зіскочив [козак] стрімголов І в Спаську вежу увійшов, Тримаючи в руці своїй Богданом писаний сувій (Бажан, Роки, 1957, 239);

Почали виясняти вище писані провини, і всіх, хто там був, оповив правдивий гнів на такі несвітські вчинки (Гр., Без хліба, 1958, 20);

Будинок у Плачинди просторий, міщанський, на п’ять покоїв.. Від божниці дві стіни красуються старосвітськими, писаними на кипарисі та білому залізі образами (Стельмах, І, 1962, 308);

Катя провідниця, — У вагоні чисто, На столах — водиця. Писана барвисто Скатертина біла (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 67);

// пи́сано, у знач. присудк. сл.

Все буде так, як писано в книжках: Зірчастий сніг, легкий на вітах іній І голоси самотні у полях (Рильський, І, 1960, 258).

Ви́лами [по воді́] пи́сано див. ви́ла;

Зако́н не пи́саний кому, для кого — не можна або даремно, годі вимагати від кого-небудь дотримання загальноприйнятих норм поведінки.

Дурням закон не писаний! (Укр.. присл.., 1955, 256);

Не про нас пи́сано — призначено для інших.

— Аби ти не був такий темний, то міг би взнати дещо про владик земних.. — Сова про сову, а всяк про себе, — Ситник усміхався трохи погірдливо, — писано не про нас (Загреб., Диво, 1968, 540);

На роду́ пи́сано — те саме, що На роду́ напи́сано ( див. напи́саний).

«Ану лиш гуртом заспіваймо, Геп об землю лихо-біду! Най буде, що буде, — не дбаймо… Так писано, знать, на роду!» (Граб., І, 1959, 306).

2. у знач. прикм. Написаний від руки; рукописний.

Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка,.. стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар, годинник, рукописи, аркуші писані, друковані, білі (Хотк., І, 1966, 43);

Зважають, що треба поховати хоть найдорожчі писані речі… (Л. Укр., III, 1952, 728);

// Який записано або надруковано; протилежне усний.

— Ми забираємо хлопчика! — твердо промовив полковник. — Ось писаний дозвіл! (Донч., VI, 1957, 325);

Устина вдає, що спить, а сама слухає мудре писане слово (Чорн., Визволення, 1949, 53);

// Закріплений, складений на папері у формі документа.

Користування.. приміщеннями оформляється писаним договором з керівником будинку (Цив. кодекс УРСР, 1950, 95);

Як і всі антрепренери українських театрів, М. К. Садовський тримав трупу «на слово». Писаних умов з акторами тоді не складали (Минуле укр. театру, 1953, 168);

// у знач. ім. пи́сане, ного, с. Написаний від руки текст із певним змістом.

Писаного сокирою не вирубаєш (Укр.. присл.., 1955, 263).

3. у знач. прикм. Прикрашений різьбленням, малюнками або вишивкою.

Щезав [хлопець] серед весільної юрби, щоб за хвилину явитися з писаною, плескатою фляшкою (Фр., VIII, 1952, 63);

Промінь мигтить по писаному комині, по стелі, по вікнах і гасне на покутті (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 22);

Дуже до лиця їй [княгині] був гуцульський одяг: і сорочка вишивана з уставками, і киптар писаний, сухозолоттю золочений (Гжицький, Опришки, 1962, 74);

// З кольоровими смугами (про тканину).

Хата в Паськів простора, прибрана.. Стіни в рушниках, постіль у пишних подушках, писаних ряднах (Горд., II, 1959, 10);

На станції Розлуч юрмились, схожі на перелітних птахів, люди з писаними торбами за плечима (Чорн., Пісні.., 1958, 49).

4. у сполуч. із сл. вро́да, краса́, кра́сень, красу́ня і т. ін. Надзвичайно красивий, вродливий.

Через цю писану вроду та оці русі коси і звів її блискучий офіцер-аристократ (Смолич, Мир.., 1958, 71);

— Як настане ніч, з лісу на поляну вийде пастися кінь Добрян, писаної краси (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6);

Чоловік з якоюсь вертихвісткою любов крутить. Ну, коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (Кучер, Трудна любов, 1960, 334).

Носи́тися (па́нькатися і т. ін.) як з пи́саною то́рбою — ставитися до кого-, чого-небудь ніби до цінного, важливого.

[Оксана:] Та як за таким батьком і не голосить? Це вже все село знає, що він панькався з Єфремом, як з писаною торбою (Кроп., IV, 1960, 356).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. писаний — пи́саний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. писаний — (письмовий) написаний, пописаний, списаний, рукописний; (портрет) мальований; (красень) СОВ. гарний, як намальований.  Словник синонімів Караванського
  3. писаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до писати. || писано, у знач. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Написаний від руки; рукописний. || Який записано або надруковано; прот. усний. || Закріплений, складений на папері у формі документа. || у знач. ім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. писаний — Пи́саний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. писаний — ПИ́САНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до писа́ти. На ньому [столику] лежали звої нотного паперу .. і ще якісь дрібно писані порізнені листки (Леся Українка); Що Шевченко потім був зневажної думки про Аскоченського, се знати з віршів його, писаних 17 червня...  Словник української мови у 20 томах
  6. писаний — ви́лами по воді́ пи́сано. Невідомо, як буде. І цей про Олексу… Ніби йому самому не видно, на кого зазіхає зазнайкуватий бригадир. Але це ще вилами по воді писано… У Тетяни вередлива вдача (С.  Фразеологічний словник української мови
  7. писаний — ВИ́ШИТИЙ (оздоблений вишивкою), ВИШИ́ВАНИЙ, ПОВИШИ́ВАНИЙ рідше, РОЗШИ́ТИЙ, ШИ́ТИЙ, РОЗШИ́ВАНИЙ рідше, ПИ́САНИЙ рідко; МЕРЕ́ЖАНИЙ (з ажурною вишивкою).  Словник синонімів української мови
  8. писаний — Писаний, -а, -е 1) Писанный. 2) = мальований. 3) Изукрашенный рѣзьбой, орнаментами, узорами на деревѣ, металлѣ, кости и пр. Писані судини. Шух. І. 250, 251, 262. Писана мосяжна бляха. Шух. І. 122. Цівка того креса мосяжна писана. Шух. І. 230.  Словник української мови Грінченка