питець
ПИТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Той, хто постійно п’є спиртні напої, може випити багато хмільного.
На хрестинах він [чернець] гуляє, Добре п’є, питець завзятий, А при чарочці то й пісню Гарно вміє заспівати (Сам., І, 1958, 256);
— Хе! Видно зразу, що ти початківець! — засміявся досвідчений питець (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 137).
Словник української мови (СУМ-11)