пленіпотент

ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах).

Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. сільський пленіпотент, чоловік бувалий і досить добре обізнаний з правними приписами (Фр., III, 1950, 265).

Значення в інших словниках

1. пленіпотент — Ліпоте́нт, пленіпотент: Пленіпоте́нт, преліпотент: — виборний від сільської громади, що мав повноваження вести громадські процеси, заступати громаду перед владою чи паном [28] — виборний від сільської громади...  Словник з творів Івана Франка
2. пленіпотент — пленіпоте́нт іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. пленіпотент — -а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пленіпотент — Уповноважений  Словник чужослів Павло Штепа
5. пленіпотент — ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався ..  Словник української мови у 20 томах
6. пленіпотент — Пленіпоте́нт, -та м. Довѣренное лицо, уполномоченный, повѣренный. Панський пленіпотент. К. ПС. 5.  Словник української мови Грінченка