плись

ПЛИСЬ, присудк. сл., розм. Те саме, що плюсь 1.

А Лебедь плись на дно (Греб., І, 1957, 44);

*Образно. Із моці вибився [Вітер], сердешний набік плись (Греб., І, 1957, 60).

Значення в інших словниках

1. плись — плись вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. плись — присудк. сл., розм. Те саме, що плюсь 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плись — ПЛИСЬ, виг., розм. Те саме, що плюсь 1. А Лебедь плись на дно (Є. Гребінка); * Образно. Із моці вибився [Вітер], сердешний набік плись (Є. Гребінка).  Словник української мови у 20 томах
4. плись — Плись меж. = плюсь 1. У воду тільки плись, як раз пішло на дно. Греб. 366. А лебідь плись на дно. Греб. 363. 2) Выражаетъ быстрое паденіе. Із моці вибився, сердешний на бік плись. Греб. 376.  Словник української мови Грінченка