пломенистий
ПЛОМЕНИ́СТИЙ, а, е, поет.
1. Який має колір полум’я; яскраво-червоний, полум’янистий.
Усюди, де тільки можна по землі, заріс він [хуторець] червоним маком пломенистим (Вовчок, І, 1955, 323);
Кифір Авдюк.. набрав у жменю ріллі і тулить її до усміхнених уст, чола, пломенистих вилиць (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 13).
2. Який яскраво горить, палає.
Ішла чутка, що така була краса його.., що не можна й очима було надивитися, бо сліпила вона, як те сонечко пломенисте (Вовчок, І, 1955, 358).
3. перен. Перейнятий запалом, пристрастю, сповнений палкими почуттями.
Ми зустрілися з тобою З пломенистими серцями (Ус., Вибр., 1948, 66);
// Який виражає запал, пристрасть, палкі почуття.
Марія… З синьої мли покутських долин глянули на нього [Марка] великі ясно-карі пломенисті очі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 104).
4. Який має вигляд полум’я, схожий на полум’я.
Пломенистий орнамент.
Словник української мови (СУМ-11)