плохенько
ПЛОХЕ́НЬКО, присл., розм.
1. Спокійно, смирно.
Спершу всі сиділи мовчки, плохенько (Крим., Вибр., 1965, 407).
2. Кволо, несміло.
— Та я ж тим шматочком не заївся, — плохенько сперечався Захар (Крим., Вибр., 1965, 412).
Словник української мови (СУМ-11)